Набираємо воду із словами вірними, а потім коли виливаємо водою, або лиємо воск над хворим, то кажемо таке:
"Уроки колючі, пороблення болюче!
Чи ви всі стали із світу, чи з вітру,
чи з роботи, я хочу вас викликати
із сімдесятьох сімох кісточок,
із сімдесятьох сімох жилочок.
Уроки колючі, пороблення болюче!
Викликаю вас із шкіри, з м’яса,
з кісток, із серця, з нирок,
з голови, з очей, з носа,
з рота, з язика, із зубів!
Йдіть собі лісами, горами, водами,
ріками аж до Чорного моря;
на краю Чорного моря є висока гора,
а на тій горі є скеля,
а на тій скелі є дев’ять когутів перваків,
дев’ять котів перваків, дев’ять псів перваків.
Як ти не схочеш піти по волі, то підеш по неволі.
Як я тебе догоню - золотим мечом тобі голову здійму.
Тебе когути видзьобають дзьобами,
коти вигребуть когтями,
пси вигризуть зубами!
Щезни, пропади! Ти до цього тіла не маєш діла!”

Воду вилити під сухе дерево або дерев’яний тин и сказати:

В лісі росло дерево, убиралося в кору,
в краки, в лист, у цвіт. Стяли його.
Як не має воно тепер сили рости, цвісти,
так аби не мали сили уроки панські,
циганські, діточі, жидівські, парубоцькі,
дівоцькі, жаб'ячі і гадячі. Аби так щезли, пропали,
як пропадає сіль від води і віск від вогню.